Добре, що день народження лише раз на рік!
Під час святкування дня народження дружини, щойно я всівся за стіл, у мене щось забурчало в животі — раз, другий, третій.
Спочатку я не звертав уваги, крутив навколо головою, чи бува, ніхто більше не чує цього буркотіння.
Жінка починає нарізати салямі і торт, посміхаючись:
— Ну що, чоловіче, готовий до святкування?
Я кивнув головою, але прислухався… і отетерів. Бо раптом зрозумів, що чую справжню розмову всередині себе.
Мої внутрішні органи розмовляли між собою українською мовою! Я навіть виключив музику, щоб не заважала мені слухати цей внутрішній діалог.
Більше того, я навіть чув їхні думки!
І я нарешті зрозумів, що це мої органи ведуть власні розмови, як старі знайомі, кожен зі своїми обов’язками, правилами і страхами.
Я міг чути їх усіх — Шлунок, Печінка, Нирки, Підшлункова залоза, навіть Токсини, які, розмовляючи хитро підморгували один одному.
Всередині мене справді працювала повноцінна команда органів, готова влаштувати святкування без катастрофічних наслідків, пам'ятаючи зашквари господаря в минулі роки.
І від цього розуміння стало і страшно, і смішно одночасно:
Всередині мене готувалася до роботи справжня команда, готова стежити за порядком вживання їжі та напоїв і процесом наповнення шлунку за святковим столом.
У цьому було щось містичне, я навіть подумав, що в Україні я такого не спостерігав, а от у Німеччині щось коїться метафізичне!
— Ну що, друже, — почав Шлунок, — готуємось до дня народження дружини господаря?
— Тільки не кажи, що ти знову плануєш поглинати все підряд і зверху поливати це шампанським! — зітхнула Печінка.
Шлунок подумав:
«Трохи тортика, сиру… і можливо пару шматків салямі…може ще оселедець та трохи копченої сардини…можна трохи більше шампанського?»
Печінка подумала:
«Цього разу я мушу бути напоготові і мушу контролювати кожен його рух, кожен шматочок.!»
Токсини втрутилися в розмову:
— Гей, а ми що? Ми теж беремо участь у святі! Без нас не буде повноти «ефекту святкування». Без нас свято не свято!
І тут я почув їхні слова, направлені в мою сторону. Вони зверталися прямо до мене.
Шлунок насолоджується першим шматком торта і ковтає салямі.
— Хм… — бурчить Печінка, — якщо він ще один торт з’їсть разом із келихом шампанського, я змушу господаря відчути себе «не дуже добре»!
Нирки додають:
— А якщо він вип’є ще трохи алкоголю з оселедцем, я змушу його бігати до туалету частіше, ніж хотілося б!
Підшлункова залоза, суворо:
— І навіть не думай перебирати з жирним, смаженим і солодким, бо я нагадаю про себе панкреатитом. І не просто нагадаю — відчуєш його на власній шкірі! Давно на стінку ліз від болю?
Токсини підморгнули:
— А ми, в свою чергу, можемо трохи «попрацювати», якщо йому заманеться ще один шматок сала або сирок.
Шлунок, трохи схвильований відповів за мене:
— Добре, добре… в міру, як ми з вами домовлялися, всього буде в міру!
Печінка, Нирки і Підшлункова залоза в один голос:
— Запам’ятай, господарю: баланс — це головне. Один зайвий кусок або зайвий келих — і наслідки будуть серйозні, але справедливі!
Шлунок подумав:
«Господар або успішно здасть екзамен, або отримає черговий урок — але, якщо він буде мудрим ми всі разом його врятуємо від післясвяткових проблем.»
Шлунок, вже з нетерпінням, хапає перший шматок торту:
— О, нарешті! Моя черга насолоджуватися, цілий шматок торта летить прямо в мене!
— Спокійно, ковтай, я прийму! — сміється він.
Печінка відразу втрутилася:
— Стоп! Один шматок, і жодного алкоголю без дозволу! Минулого року ти перебрав горілочки — і я працювала за трьох, ледь не здохла від перевантаження!
Нирки в один голос:
— І солі у салямі! Ти збираєшся нам влаштувати повний марафон з очищення крові?
— Якщо він ще й оселедця зверху лупне, то хай готується до нічних походів у туалет!
Підшлункова залоза суворо:
— Тільки не забувай про мене! Один зайвий шматок торта або жирного — і я нагадаю про себе панкреатитом. Це не погроза — це сувора життєва реальність!
Токсини, підскакуючи від радості:
— А ми? Ми теж хочемо трохи «розважитися»! Без нас свято буде нудним.
Шлунок, при цьому спокусившись на другий шматок торта і ще один келих шампанського:
— Ну ладно, трішки більше…
Печінка миттєво спрацювала:
— Стоп! Ще один зайвий шматок — і я одразу активую «контроль токсинів»! Минулого року це ледь не закінчилося головним болем для господаря.
Нирки додали:
— І ми включаємо режим «інтенсивного очищення крові»! Кожен зайвий глоток алкоголю або шматок оселедця — наше покарання для господаря!
Підшлункова залоза, суворо:
— І не думай забути про мене! Один зайвий шматок торта чи жирного — і я нагадаю про себе панкреатитом!
Токсини, підморгуючи:
— А ми «підтримуємо невеличкий святковий хаос»! Але під контролем Печінки, звісно.
Шлунок, трохи наляканий, відступає:
— Добре… в міру, як домовлялися, в міру!
Але тут же ухопив шмат салямі і сардину.
— Ого, копченості! Я це люблю!
— А я не люблю, — зітхає Печінка. — Мені потім всю ніч із токсинами боротися.
— А ми, Токсини, навпаки в захваті! Вечіркааа! — і гайда витанцьовувати ламбаду просто у жовчних протоках.
— Гей! — кричать Нирки. — Не смійте смітити! Нам же це все потім доведеться фільтрувати!
Господар ковтає ще один шмат торта і запиває його шампанським.
— Ай-ай-ай, — зітхає Шлунок. — Я ж пообіцяв, знати міру!
— Я включаю режим «сирена»! — гучно каже Підшлункова.
— Ми запускаємо «швидке очищення»! — кричать Нирки.
— А ми починаємо дискотеку для токсинів! — регочуть шкідники.
У животі починається справжній концерт із бурчанням, бульканням і барабанами.
Врешті, всі одночасно подумали:— Баланс і контроль — головне правило. Навіть якщо господар спокусився, ми врятуємо його від катастрофи!
Свято завершилося.
Шлунок, задоволений, відпочивав після порцій торта, салямі та копченої сардини.
— Нарешті тиша, все пройшло більш-менш добре — промовила Печінка, потираючи «втомлені» клітини. — Минулого року після горілочки це було зовсім інакше.
— І солі та вода в нормі, — додали Нирки, — контроль дотримано, хаосу немає.
Підшлункова залоза, трохи сувора, але задоволена:
— Сьогодні я герой! Застосовувати панкреатит не знадобилося, всі порції рівні, жирне та солодке були під моїм наглядом.
Токсини, підморгуючи, тихо промовили:
— Ми трохи повеселилися, але Печінка стримала нас у рамках дозволеного. Але ми ще трішечки потанцюємо, доки нас не вивели на зовні!
Шлунок подумав:
«Все пройшло гладко, всі задоволені, навіть сувора, але справедлива Підшлункова.»
— Тільки без горілки наступного року, домовились! Добре, що день народження лише раз на рік! — хором промовили всі.
— Баланс і контроль — головне правило, — знову промовили всі одночасно.
Я сидів, посміхаючись, і навіть не підозрював, скільки органів всередині мене працювало над тим, щоб святкування пройшло без катастроф. Кожен орган, кожен «учасник діалогу» виконали свою роль, і свято стало веселим, смачним і безпечним одночасно.