Пригоди українців в Німеччині - мова
До Вашої уваги пропоную першу гумористичну історію із циклу про типові пригоди українців, які намагаються стати «своїми» у німецькому соціумі. Ця історія присвячена моїм близьким і друзям, які намагаються інтегруватися до німецького мовного простору і несе подвійну функцію — розважальну і навчальну. Тому вмощуйтеся зручненько і читаємо.
Почнемо з мови. Німецька мова може здатися чимось важким і нездоланним, особливо для тих, хто намагається її опанувати, але якщо придивитися уважніше — це невичерпне джерело для гумору. Для українця, який звик до м’якої солов’їної, німецька спочатку звучить як спроба викликати демона або як інструкція до збирання шафи, написана великими літерами.
Ось кілька іронічних спостережень про те, як українці штурмують німецьку граматику та фонетику:
Довжина слів
Німецька мова дуже економна. Навіщо ставити пробіли, якщо можна просто зліпити п’ять слів в одне? Німці люблять склеювати слова. В результаті виходять словосполучення, які можна вимовляти лише зробивши один глибочезний вдих.
Українцю важко зрозуміти, чому слово «Дистанційне керування» — це просто Fernbedienung, а якесь пересічне «Посвідчення про страхування відповідальності власників транспортних засобів» перетворюється на Kraftfahrzeughaftpflichtversicherung. Коли ти вперше бачиш таке слово, ти не намагаєшся його прочитати — ти просто чекаєш, поки в тебе розфокусується зір, а потім зфокусується назад. Німці не витрачають час на обговорення правил побудови слів, вони просто будують довжилезні ланцюги з літер.
Мій улюблений приклад — "Rindfleischetikettierungsüberwachungsaufgabenübertragungsgesetz" (Закон про передачу завдань з нагляду за маркуванням яловичини). Коли я вперше почув це, я подумав, що це пароль до Wi-Fi в Бундестазі».
Артиклі — вічна лотерея
Це справжня гра в «Рулетку». В українській мові немає артиклів, тому для нас Der, Die, Das — це три вершники апокаліпсису.
Тому для нас це найперша і найболючіша тема. В українській мові все логічно: стіл — він, лампа — вона. У німців — це справжня лотерея.
Чому дівчинка (das Mädchen) — це «воно» (середній рід), а сонце (die Sonne) — це «вона»?
Порада: Українці в Німеччині часто використовують стратегію «Мукання». Ти кажеш слово, а артикль перед ним вимовляєш як щось середнє між «д-е-е...», сподіваючись, що німець сам підставить правильний варіант у своїй голові. Або просто додаєш до всього Die, бо це звучить найбільш солідно.
Порядок слів
Німецьке речення — це як детективна історія, де розгадка в самому кінці.
У німецькій мові дієслово часто стоїть у самому кінці речення.
Ти можеш слухати німця десять хвилин, розуміти кожне слово, але так і не дізнатися, він тебе кохає, чи хоче звільнити, поки він не договорить речення до останньої крапки.
Це як дивитися детектив. «Я сьогодні зранку зі своєю дружиною, дітьми, собакою та сусідським котом у парк... ПІШОВ». Весь цей час ти був у напрузі! Українці ж часто «ламаються» на середині речення і вставляють наше рідне «короче», руйнуючи всю німецьку структуру.
Коли німець починає речення з "Оскільки я вчора, не дивлячись на погоду, вирішив все-таки піти в магазин за біо-молоком, яке, до речі, коштує дорожче, ніж мій місячний квиток...", ти починаєш нервово чекати. Що він там зробив? Купив? Вкрав? Втратив гаманець? І тільки через п'ять хвилин, коли ти вже забув, про що мова, він закінчує: "...пішов". І ти розумієш, що вся напруга була заради цього дієслова в кінці».
Звуки, що лякають
Німецька фонетика — це окремий вид мистецтва. А вимова "R" та "Ch": тренування для голосових зв'язок.
Українське м'яке "р" та "х" — це забавка порівняно з німецькими варіаціями.
Фраза «Я кохаю тебе» (Ich liebe dich) у виконанні початківця звучить так, ніби він зараз або виплюне легеню, або оголосить війну сусідньому столику в кафе.
Наше м’яке «ч» проти німецького «ch». Українці намагаються бути ввічливими, але німецьке «ххх» виходить таким глибоким, що офіціанти замість кави приносять нам склянку води, бо думають, що ми подавилися круасаном.
Слово «Genau» — рятівне коло
Це найважливіше слово для будь-якого українця в Німеччині.
Якщо ти не розумієш, що тобі каже німець (а це буває у 90% випадків на першому році життя), просто кивай і кажи «Genau» (Саме так). Це слово — магічне. Воно робить тебе розумним, інтегрованим і згодним з усім на світі. Головне — не сказати «Genau», коли тебе запитують про суму штрафу за неправильне сортування сміття.
Ввічливість чи допит?
Німецька мова така ж точна і пряма, як швейцарський годинник. Вона звучить дуже прямолінійно.
Коли німець каже «Entschuldigung!» (Вибачте), це звучить так, ніби він вимагає твій паспорт і звіт про доходи за останні п’ять років.*
Ми, українці, звикли до пом’якшувальних часток, а німці рубають правду-матку. Тому наше намагання перекласти «Ой, вибачте, чи не були б ви такі ласкаві...» перетворюється на п'ятихвилинне заїкання, після якого німець просто каже: «Nein».
Українець скаже: "Можливо, вам було б зручно, якби я трохи підсунув стіл?". Німець скаже: "Stuhl ist im Weg" ("Стіл заважає"). Спочатку ображаєшся, а потім починаєш поважати. Економія часу та нервових клітин. Тепер я так само: "Кава холодна. Дай гроші"
Модальні дієслова
Це коли ти всім винен.
У німців є окремі слова для «я мушу», «я повинен», «мені дозволено», «я хочу».
Для українця, який звик жити за принципом «якось воно буде», німецька мова — це постійне нагадування про обов’язки. Ти не можеш просто «піти», ти мусиш визначитися: ти маєш право (можеш) піти (dürfen) чи ти зобов’язаний (повинен) піти за законом (müssen).
Німецька мова — це як німецький автомобіль: складна, потребує багато зусиль у догляді, але якщо ти вже розібрався, як вона працює, то почуваєшся королем автобану (навіть якщо просто замовляєш каву).
"Du" чи "Sie"
Вибір між звертанням на "ти" (du) та на "Ви" (Sie) — це ціла драма, гірша за вибір між "Порошенком" і "Зеленським".Коли ти заходиш до кав'ярні, у тебе в голові відбувається справжній виніс мозку: "Він виглядає на "du", але якщо я помилився, він буде "Sie" до кінця моїх днів".
Порада: Тому найбезпечніше взагалі нічого не говорити і просто показувати пальцем на круасан, а потім на себе, дивлячись із виразом благання на обличчі».
Невеличка шпаргалка
Соціальна ієрархія
- Sie — начальник, лікар, чиновник, людина з папкою
- Du — друг, сусід, людина без папки
- Du + ім’я — майже родина
- Sie + ім’я — щось пішло не так
Маю надію, що ця публікація додала Вам настрою і бажання вчитися!
✶ ❖ ✿ ❖ ✴ ☙ ♥ ❧ ✴ ☙ ♥ ❧ ✴ ❖ ✿ ❖ ✶
З повагою та найкращими побажаннями — Юрій Чернієвський!
✶ ❖ ✿ ❖ ✴ ☙ ♥ ❧ ✴ ☙ ♥ ❧ ✴ ❖ ✿ ❖ ✶