Пихатість

Не подумайте, - це публікація не про пихатих з привітом, хоча вони дуже схожі на таких. Хочу поговорити просто про пихатість - як соціальне явище. Отже майже наукове дослідження про пихатих...

Пихаті люди — це окремий вид Homo sapiens, що вважає себе вищим над усім і всіма.

Пихаті Homo sapiens — це ніби клоуни, або дуже яскраві вогники на сцені життя: привертають увагу, смішать і трохи викликають огиду поряд зі співчуттям, бо ж без них світ був би занадто нудним і прісним. Вони — живий доказ, що пиха — це не просто риса характеру, а ціла наука і мистецтво, які треба ретельно досліджувати та вивчати!

Вони заходять у кімнату з видом, ніби нещодавно врятували планету від апокаліпсису, вони просто обирають, кому дозволити бути дотичним до їхньої божественної аури. Ніхто не має права порушити тишу величної ходи пихатого.

Цей вид настільки звик до власної важливості, що, на їхню думку, навіть карма не наважується до них наближатися без дозволу.

Але треба знати: карма для пихатих не спить — це як незримий дрон, що постійно кружляє поруч чи над їхньою головою і чекає, коли вони випадково оступляться, щоб скинути пихатого з його трону.

Вони вміють перетворити будь-яку просту розмову у сцену, де головним актором є вони. Можуть дивитись на когось, наче на комаху, при цьому не помічаючи, що самі виглядають при цьому як персонажі комедії.

Пихаті часто живуть у власному світі, де основний закон — їхня пихатість, а основна валюта — похвала інших. Вони експерти в мистецтві «самовпевненого мовчання» і «погляду зверху вниз». Їхній девіз: «Якщо мене не хвалять, значить світ просто не знає, наскільки я крутий».

Цей вид надзвичайно майстерний у трюках: вони не вітаються першими, бо ж «хто вони такі, щоб їм першим привіт давати» чи побажати «доброго дня». Якщо ти перший скажеш «привіт» — значить, ти програв гру під назвою «Я — найголовніший». І краще вже пику зробити валянком, ніж опуститися до ввічливості. Цей ритуал — ніби гра в «хто кого перший помітить», але з правилом: перший сказати «привіт» — це програш. Адже пихатий — це завжди король, і королі не можуть опускатися до таких банальностей. Справжня трагедія в тому, що поки пихаті ведуть цю вічну холодну війну вітання, навколо них усі давно вже переступили через ці дрібниці і просто живуть. Вони ж залишаються самотніми королями замку, у якому існує заборона на ввічливість.

Отже, якщо ти хочеш врятувати світ від цього пихатого морозу, скажи «привіт» першим — і подивися, чи не розтане хоч трохи їхній лід самозакоханості. Бо в кінці кінців, пихатість — це не про велич, а про страх бути щирим.

Диплом - засіб підвищення рівня пихатості

В наш час диплом — це не обов’язково відзнака за роки навчання й безсонні ночі. Ні, ні! Тепер це стиль життя. Кілька кліків — і ти вже володар «чудового» папірця, який підніме твою пиху на нові висоти.

«Навіщо напружуватися? — думають пихаті. — Краще куплю диплом, повішу на стіну, і всі думають, що я геній». Агенції, які продають дипломи, працюють як інтернет-магазини: «Диплом бакалавра? Є! Магістра? Зараз оформимо! Доктор наук? Легко!» Куплений диплом — це як VIP-квиток у клуб самозакоханості. Ніколи не знаєш, хто саме дивиться на твої стіни і думає: «О, у нього аж п’ять дипломів, хоча він не знає, де знаходиться університет».

І ось починається справжнє шоу: пихаті носії цих дипломів завжди готові повчати всіх навколо, бо ж тепер вони «офіційно» експерти в усьому. Про що? Та про все — від космонавтики до кулінарії. І найголовніше — куплені дипломи додають впевненості. Хоча іноді виникає питання: «Якщо диплом можна купити, то чи не можна купити й совість?»

Та поки що пихаті ходять із гордо піднятою головою, не вітаються першими, ділять світ на «своїх» і «не своїх» і вірять, що куплений диплом — це їхній золотий квиток до царства «Я найкращий».

А ми, решта, можемо лише посміхатися і згадувати, що справжній диплом — це життя, а воно не продається.

Пихаті особистості — це ті, хто ходить світом із піднятою головою, ніби вони — власники всесвіту. Вони не вітаються першими, бо вважають, що це означає слабкість, а куплені дипломи — це їхній щит і меч. Вони мовчки крокують життєвими шляхами, випромінюючи ару пихатості та самовпевненості.

Але варто їм опинитися в халепі — особливо тій, яку вони самі ж і створили — як ці королі раптом перетворюються на... ну, скажімо, на маленьких щуриків із опущеним хвостом.

Сенс життя пихатих: або як стати володарем золотого унітазу і не втратити обличчя

Живуть собі пихаті особистості, і сенс їхнього життя доволі банальний, як підписка на платиновий кабельний канал із серіалами про багатіїв. Вони вірять у формулу «Гроші = Щастя = Я», і що кожна монета — це як маленький титул лицаря Королівства Самозакоханості. Їхній ранковий ритуал: перевірити портфель — не загубився чи там золотий годинник, потім швиденько скинути фото сніданку з авокадо в Instagram із підписом «Живу, щоб насолоджуватись». Бо, звичайно, сенс життя — в лайках та коментарях від таких же мешканців «капіталістичного раю». Вони витрачають гроші на речі, які можуть купити тільки тому, що «так треба», — колекційні авто, дорогі гаджети, вілли з видом на нічне місто. Головне — щоб сусід не був багатшим, інакше сенс життя може катастрофічно похитнутися.

Пихаті мріють про безсмертя... у списках Forbes, щоб потім їх пам’ятали, поки лунає дзвін монет в їхніх сейфах. Бо справжній сенс життя — це не просто мріяти, а показати іншим, що ти вмієш мріяти краще. І коли хтось запитає: «А в чому сенс життя?» — вони відповідають, посміхаючись: «У новому iPhone, звісно. А що ще?»

Сенс життя для них — це нескінченна гонка за більшою кількістю нулів на рахунку і меншою кількістю людей, які сміють запитати: «Навіщо?»

Ранок у пихатого починається з молитви до Святої Картки: «Дай мені, банку, ліміт, щоб я зміг купити нову машину, яку навіть не вмію водити». Потім — селфі на фоні свіжовідремонтованої ванної кімнати, бо, знаєш, справжня душа багатства — у золотих кранах та унітазах.

І головне — вони завжди готові розповісти, як правильно жити, бо сенс життя — це не пошук щастя, а щоб усі бачили, як ти його знайшов. Показуха — їхня друга релігія.

Їхній девіз: «Гроші не пахнуть», але при цьому вони таки ретельно вибирають парфуми, бо «пахнути дешево — це несерйозно».

Та насправді сенс життя пихатих — це жарт, який вони розповідають самим собі і собі подібним щодня, поки раптово не зрозуміють, що найцінніша річ — це не гроші, а час, який не купиш навіть за найдорожчий смарагд.