MIDI - ні цента з власної технології

 Легенда без капіталів: Дейв Сміт — батько MIDI, який не став мільярдером

Дейв Сміт мав усі підстави достроково завершити кар’єру в лаврах і в доларах. У паралельному світі справедливості він мав би бути мільярдером або, принаймні, мега-мільйонером.

Його ім’я щотижня прикрашало б шпальти Forbes, Wired, The New York Times. У порту Сан-Франциско на хвилях погойдувалася б його приватна суперяхта. Вільний час він міг би проводити в альпійському шале або на віллі в Тоскані, займаючись венчурними інвестиціями чи розмірковуючи над штучним інтелектом нового покоління. Утім, у сьогоднішній Силіконовій долині простіше натрапити на чергового молодого мільйонера, ніж знайти бодай згадку про Дейва Сміта серед сучасних техногігантів. Він залишився поза межами цього золотоносного олімпу.

Але саме він, Дейв Сміт, разом із засновником Roland Ікутаро Какехасі, у 1983 році заклав фундамент нової музичної епохи, подарувавши світові протокол MIDI — Musical Instrument Digital Interface.

Саме Сміт вигадав цю тепер вже культову абревіатуру. Але MIDI — це не просто скорочення. Це — мова, якою заговорили синтезатори, комп’ютери й музиканти, мова, що об’єднала техніку та творчість.

Завдяки MIDI один синтезатор може керувати десятками інших приладів, а композитор — оживити цілий оркестр одним дотиком клавіші. Цей стандарт став сполучною тканиною цифрової музики. Він — як електричний струм у стінах сучасної студії.

MIDI — це звук десятків фільмів і тисяч альбомів. Це вогні Лас-Вегаса, що танцюють у ритмі на фонтанах Белладжіо, це шоу на «Острові скарбів», це анімація в смартфоні, що реагує на натиск, як на музичну ноту. Це прихований код у пультах діджеїв, мобільних додатках, світлових інсталяціях і навіть у піротехнічних системах.

Технологія стала універсальною, невидимою, як повітря — всюдисущою, незамінною. Але, на відміну від сучасних цифрових стандартів, які живуть кілька років, MIDI залишається незмінним і життєздатним понад чотири десятиліття.

Іронія в тому, що саме ця грандіозна всеохопність не принесла Сміту багатства. У часи, коли кожен байт і кожен патент монетизуються до останнього цента, він не ставив перед собою мету заробити. Сміт, об’єднуючи зусилля з японськими компаніями — Yamaha, Roland, Korg — не вимагав ліцензійних виплат. Він подарував світові MIDI безкоштовно. І зробив це свідомо.

Оцінити фінансову вартість MIDI сьогодні неможливо. Це — як спроба дати цінник абетці або колесу. Але, як зазначає Том Уайт, президент Асоціації Виробників MIDI:

"Це найважливіша технологія в історії музики. Вона не приносила прибутків напряму, але без неї індустрія не була б такою, якою вона є."

Сміт неодноразово ставив собі запитання: чи правильно вчинив? І щоразу відповідав: так. Тому що у той момент це було рішення, продиктоване не ринком, а інтуїцією, духом відкритості та любові до музики.

Так він і залишився: легендою без ліцензії, героєм без дивідендів, батьком технології, що стала основою цифрового звучання планети.

Через 40 років MIDI все ще працює — майже в тій самій формі, в якій з’явилась у 1983 році. В епоху, де технічні стандарти застарівають за три роки, це — диво. Тепер кабелі можуть бути USB, а девайси — бездротовими, але суть MIDI залишається незмінною. Так само, як незмінним залишився той скромний інженер з великим серцем — Дейв Сміт.

 P.S. Дейв Сміт пішов із життя 31 травня 2022 року. Але його ідея живе в кожній ноті, яку зіграно завдяки MIDI. І, можливо, саме це — найвища форма визнання.