Філософська казка про гівно - частина 2

До уваги шановних читачів цього блогу пропонується обіцяна друга частина філософської казки, назва якої вказана в заголовку. Це практично імпровізована версія оригіналу, або його вільна інтерпретація.

Як гівно шукало сенс життя

У глибоких нетрях старого німецького лісу, де сови читають твори Гегеля, а зайці практикують дзен, жило собі Гівно. Самотнє, з запахом самопізнання й легким відтінком екзистенціалізму[1]

Одного разу в ліс зайшов перший мудрець — з біблією, бородою і величезним  страхом перед невідомим. Гівно вистрибнуло з кущів і крикнуло:— Я тебе з’їм! Мудрець поблід, піджав штанину й дременув у зворотному напрямку, залишивши лише запах філософського розчарування.

Мораль: Якщо гівна боїшся — станеш його апостолом.

Другим прийшов мудрець із чотирма вищими освітами, впевнений, що гівно — це лише соціальний конструкт[2]

Побачивши Гівно, він ляснув його по шапці сандалею. Гівно не зникло — просто почало смердіти інтенсивніше.

Мораль: Не всі ідеї варто обговорювати — деякі краще залишити в спокої.

Третій мудрець прийшов з гурманським ножем і соусом для теріякі.[3]

Побачив Гівно, сказав:— А чому б і ні? — і з’їв.

І справді — всередині було те саме, що й зовні.

Мораль: Якщо щось виглядає як гівно, пахне як гівно і поводиться як гівно — не пробуй це на смак.

Четвертий мудрець ішов, наспівуючи собі під ніс. Гівно вистрибнуло й почало кричати:— Я тебе з’їм! Я страшне! Я важливе!

Але мудрець навіть не зупинився, лише поправив капелюха й пішов далі.

Гівно трохи покричало, потім знітилось, задумалось про сенс буття і тихо втопилось у найближчій калюжі.

Мораль: Іноді найбільша перемога — це ігнор.

З того часу в лісі залишилась лише легенда. Дерева шепочуть її вітру: «Гівно не страшне. Страшно — коли ти його серйозно сприймаєш».

Тема наскільки глибока і цікава, що планується до публікації ще кілька частин.

[1] Напрям у філософії XX століття, що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі.

[2]Соціальний конструкт або соціальний концепт — це породження конкретної культури чи суспільства, що існує виключно через те, що люди згодні діяти так, ніби воно існує, чи згодні дотримуватися певних умовних правил. До очевидних соціальних конструктів відносяться гра , релігія , мова , титули , освіта , уряд , корпорація та інші соціальні інститути . Введіть текст виноски

[3] Теріякі (яп. 照り焼き, テリヤキ) — традиційний японський спосіб смаження з використанням поширеного в японській кухні солодкого соусу. Слово теріякі походить від іменника тері (яп. 照り, «блиск») та які (яп. 焼き, «смажений»).