Безмежна вдячність

Сатира на тему вдячності, яка немає меж і довічний безкоштовний сервіс «за дружбу».

Кажуть, що справжнє добро — це коли ти нічого не чекаєш навзаєм.

Але зустрічаються такі люди, які переконані: якщо ти нічого не чекаєш навзаєм, то, мабуть, ти просто погано розумієш життя і не розумієш можливих кармічних наслідків доброти.

Сьогодні мова піде про породу людей, які живуть за принципом:

“Якщо тобі зроблено добро — то чому б із нього не зробити його довготерміновий безкоштовний сервіс?”

Цю породу людей умовно назвемо — Homo Добродійно-Ненаситний.

Якщо у Вас після прочитання цієї публікації знайдеться більш дотепніше сатирично-науково-філософське визначення цієї породи, прошу надавати пропозиції в коментарях.

Кажуть, найцінніше — це безцінне.

Цей тип людей, цю фразу сприймають буквально — тобто все має бути на халяву.
Навіть твій час, спина і нерви.

Їм подаруй комп'ютер — і ти вже безкоштовний сервісний інженер на весь подальший термін його експлуатації.

Раковина

Спершу була раковина — подарував від щирого серця одній пані абсолютно новеньку раковину для миття посуду. Щиро, від усього серця. Хотів зробити приємне.

Та не встиг сказати “користуйтесь на здоров’я”, як почув:

— Ти ж, мабуть, знаєш, як її підключити? Ти ж знаєш як дорого коштують послуги сантехніка в Німеччині, а в тебе ж золоті руки...

Отже виявилося, що моє щире серце повинно мати ще запас сантехнічного потенціалу: встановити, підключити, купити шланг (за власні кошти), знайти необхідні інструменти — і все це, звісно, за спасибі, - як додаток до подарунка і твого щирого серця.

І ось ти вже лежиш під раковиною, в зубах гайковий ключ, у серці сумнів — навіщо я такий добрий?

Стіл

Але потім доля дала мені другий шанс — подарував тій же пані стіл.

Думав, що дерев’яна поверхня столу не потягне за собою ланцюжка сантехнічних операцій.

Дарма сподівався.

Ой, який шикарний стіл! — захоплено вигукнула  вона. Але, знаєш, він якось… без скатертини виглядає сумно і порожньо.

Потім:

А ти ж міг би його відразу накрити, бо в тебе смак, не те що в мене.

І нарешті — фінальний акорд вдячності:

О, а без вина та королівських креветок воно ж не зовсім святково! Купи щось хороше, але не дороге. І, звісно, нехай це буде додаток до твого чудового подарунка!

І ось я стою, сервірую стіл, нарізаю сир, виставляю келихи, відкриваю пляшку вина (яку, звісно, сам і приніс), а пані в цей час мило всміхається й додає:

 Я ж завжди казала: ти справжній чоловік — щедрий і безкорисливий!

І тут мене осяяло, і я зробив важливе сатирично-науково-філософське відкриття:

Існує особливий вид людей, які вважають, що добрі справи мають бути не просто безкорисливими, а ще й із безкоштовною доставкою, монтажем і дегустацією. Для них "Безкоштовність" — це не просто слово, це ціла релігія. А святим у ній вважають того, хто робить усе за свій рахунок. Така собі філософія взаємин — коли твоє “візьми, будь ласка” автоматично перетворюється на “візьму, під ключ”.

Я взагалі засумнівався у сенсі робити комусь добро! 

Мораль проста:

Якщо хочеш зробити добро чи подарунок — обов’язково добренько все обдумай, зваж і уточни, чи не ввійде туди вічне сервісне обслуговування чи святкове меню.

Використана література:

Мікроатлас людських видів у природному середовищі добродійності

Автор дослідження: Доктор філософських курйозів Семен Семенович Пупкін

Видання: “Satira Humanis. Том І. Безкоштовність як феномен еволюції”

🙞♡🙝

З повагою та найкращими побажаннями — Юрій Чернієвський!

🙞♡🙝